Тема: Додатні та від'ємні числа. Число 0
З плином часу люди, використовуючи натуральні числа, переконувались в тому, що відомих їм чисел недостатньо для характеристики температури повітря, висоти місцевості , рівня води в річці, положення міст на суші, кораблів на морі та зірок на небосхилі. Тому виникає потреба у нових числах, якими і стали числа із знаками.
Перша згадка про від’ємні числа з’явилася в Китаї в 1 ст. до н.е. в зв’язку з розв’язуванням рівнянь. Оскільки у ті часи знаків «плюс» і «мінус» ще не було, то від’ємні числа, на відміну від додатних, зображували іншим кольором. Додатними числами позначали майно, наявні гроші, прибуток. Їм раділи і зображували їх червоним кольором (китайці їх назвали «чен»),від’ємними числами позначали борг, збиток і зображали їх чорним кольором (їх називали «фу»).
У Європі вперше про від’ємні числа згадує італійський математик Леонардо Пізанський (Фібоначчі, ХІІ-ХІІІ ст..). Він називає їх «числами, меншими ніж ніщо»(меншими від 0),і пише «Нуль міститься між істинними і абсурдними числами».
У ХІІ ст.. французький математик Рене Декарт у відомій книзі «Геометрія зобразив від’ємні числа за допомогою монорейкової дороги. «Монос» слово грецьке і означає «один». Отже, монорейкова дорога – дорога з однією рейкою, як лінійка. Але на лінійці відкладено лише додатні числа (праворуч від нуля). А на монорейковій дорозі, крім того, ліворуч від нуля відкладають від’ємні числа.
Від’ємні числа важко проникали в математику. Німецькі релігійні фанатики називали їх «числами від сатани», «породженням диявола». Німецький математик М.Штіфель (1486-1567) називав від’ємні числа “абсурдними» , бо «все в них навпаки». Італійський математик Дж. Кардано (1501 - 1576) при розв’язуванні рівнянь користувався від’ємними числами, але називав їх «фіктивними» .У Росії від’ємними числами вперше почав займатись М.В.Остроградський.
Немає коментарів:
Дописати коментар